Михайлюк Н.В.
Михайлюк Ніна Василівна
Посада: вихователь
Освіта: повна вища, закінчила Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника та здобула кваліфікацію вихователь дитячого садка, вчитель початкових класів.
Самоосвіта: працює над розвитком мовлення дошкільнят
Мої досягнення:
Пам’ятка для батьків щодо формування у старших дошкільників позитивного ставлення до школи
* Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п’ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо).
* Дотримуйтеся систематичності занять: 10-15 хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година-дві на вихідних.
* Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач — підбадьорюйте («Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Ліпше буде зробити так» (показ, пояснення).
* Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєтеся, ліпше відкладіть заняття. З поганим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.
Відвідайте із дітьми школу, де вони навчатимуться, покажіть їм, де роздягальня, їдальня, туалет.
* Розповідайте дітям про розпорядок дня у школі, про те, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «в школу», завдяки якій діти створюють певний образ як школи, так і поведінки в ній.
* Поділіться власним досвідом шкільного життя,звісно, якщо він позитивний («Коли я уперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учитель нам показав, розповів…»), розкажіть про смішний випадок на уроці тощо.
* Читайте дітям твори про школу, школярів, учителів.
* Формуйте в дітей об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й не залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.
КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ «ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»
Готовність до навчання в школі розглядається на сучасному етапі розвитку психології як комплексна характеристика дитини, якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нову соціальну середу і для формування навчальної діяльності.
Фізіологічна готовність дитини до школи.
Цей аспект означає, що дитина повинна бути готова до навчання в школі фізично. Тобто стан його здоров'я повинен дозволяти успішно проходити освітню програму. Фізіологічна готовність передбачає розвиток дрібної моторики (пальчиків), координації руху. Дитина має знати, в якій руці і як потрібно тримати ручку. А також дитина при вступі в перший клас повинен знати, поважати та розуміти важливість дотримання основних гігієнічних норм: правильна поза за столом, постава тощо
Психологічна готовність дитини до школи.
Психологічний аспект, який включає в себе три компоненти: інтелектуальна готовність, особистісна і соціальна, емоційно-вольова.
1. Інтелектуальна готовність до школи означає:
- до першого класу у дитини повинен бути запас певних знань (мова про них піде нижче);
- він повинен орієнтуватися в просторі, тобто знати, як пройти в школу і назад, до магазину і так далі;
- дитина має прагнути до одержання нових знань, тобто він повинен бути допитливий;
- повинні відповідати віку розвиток пам'яті, мовлення, мислення.
2. Особистісна та соціальна готовність передбачає наступне:
- дитина повинна бути комунікабельним, тобто вміти спілкуватися з однолітками і дорослими; у спілкуванні не повинно проявлятися агресії, а при сварці з іншою дитиною повинен вміти оцінювати і шукати вихід із проблемної ситуації; дитина повинна розуміти і визнавати авторитет дорослих;
- толерантність; це означає, що дитина повинна адекватно реагувати на конструктивні зауваження дорослих і однолітків;
- моральний розвиток, дитина повинна розуміти, що добре, а що - погано;
-дитина повинна приймати поставлену педагогом завдання, уважно вислуховуючи, уточнюючи неясні моменти, а після виконання він повинен адекватно оцінювати свою роботу, визнавати свої помилки, якщо такі є.
3. Емоційно-вольова готовність дитини до школи передбачає:
- розуміння дитиною, чому він йде в школу, важливість навчання;
- наявність інтересу до навчання і отримання нових знань;
• Пізнавальна готовність дитини до школи.
Даний аспект означає, що майбутній першокласник повинен володіти певним комплексом знань та вмінь, який знадобиться для успішного навчання в школі. Отже, що повинен знати і вміти дитина у шість-сім років?
1) Увагу.
• Займатися якою-небудь справою, не відволікаючись, протягом двадцяти-тридцяти хвилин.
• Знаходити подібності та відмінності між предметами, картинками.
• Легко грати в ігри на уважність, де потрібна швидкість реакції. Наприклад, називайте жива істота, але перед грою обговоріть правила: якщо дитина почує домашня тварина, то він повинен плеснути в долоні, якщо дике - постукати ногами, якщо птах - помахати руками.
2) Математика.
• Цифри від 0 до 10.
• Прямий рахунок від 1 до 10 і зворотний рахунок від 10 до 1.
• Арифметичні знаки: « », «-«, «=».
• Поділ кола, квадрата навпіл, чотири частини.
3) Пам'ять.
• Запам'ятовування 10-12 картинок.
• Розповідання по пам'яті віршиків, скоромовок, прислів'їв, казок і т.п.
• Переказ тексту з 4-5 речень.
4) Мислення.
• Закінчувати речення, наприклад, «Річка широка, а струмок...», «Суп гарячий, а компот...» і т. п.
• Знаходити зайве слово з групи слів, наприклад, «стіл, стілець, ліжко, чоботи, крісло», «лисиця, ведмідь, вовк, собака, заєць» і т. д.
• Визначати послідовність подій, щоб спочатку, а що потім.
• Знаходити невідповідності в малюнках, віршах-небылицах.
• Складати пазли без допомоги дорослого.
• Скласти з паперу разом з дорослим, простий предмет: човник, човник.
5) Дрібна моторика.
• Правильно тримати в руці ручку, олівець, кисть і регулювати силу їх натиску при письмі та малюванні.
• Розфарбовувати предмети і штрихувати їх, не виходячи за контур.
• Вирізати ножицями по лінії, намальованої на папері.
• Виконувати аплікації.
6) Мова.
• Складати пропозиції з декількох слів, наприклад, кішка, двір, йти, сонячний зайчик, грати.
• Розуміти і пояснювати зміст прислів'їв.
• Складати зв'язну розповідь по картинці і серії картинок.
• Виразно розповідати вірші з правильною інтонацією.
• Розрізняти в словах букви і звуки.
7) Навколишній світ.
• Знати основні кольори, домашніх і диких тварин, птахів, дерева, гриби, квіти, овочі, фрукти і так далі.
• Називати пори року, явища природи, перелітних і зимуючих птахів, місяці, дні тижня, свої прізвище, ім'я та по батькові, імена своїх батьків і місце їх роботи, своє місто, адресу, які бувають професії.
Консультація для батьків
Тема: «Як говорить ваша дитина».
Мова дитини не виникає сама собою. Вона розвивається поступово, іноді зі значними труднощами тільки завдяки зусиллям дорослих. На жаль, трапляється, що батьки звертають увагу на погану мова дитини пізно. Пригадується такий випадок. Мати звернулася за консультацією до фахівця - логопеда «Донька навчається в першому класі, але вона не може правильно читати і писати. Пише так, що діти сміються, адже вона не дурна і чує добре». Після бесіди з матір'ю з'ясувалося, що дівчинка до надходження в школу так і не навчилася говорити правильно. Але батьків тоді це не турбувало. Навпаки їм подобалося, коли вона картавила, вони вважали це забавним і не поправляли її. З нею мало розмовляли, не читали книг, віршів. Вважали, що все вона засвоїть у школі. В результаті у дівчинки виявилося недорозвиток мовлення, яке завжди ускладнює навчання читанню і письму. Тому хочеться розповісти батькам, як розвивається мова дитини. Коли необхідно розмовляти з дитиною. З найперших днів його життя. І через місяць ви з радістю переконайтеся, що дитина реагує на ваші звуки. З шести місяців дитина вже починає розуміти окремі слова і фрази, зв'язувати їх з предметами. Зрозуміло, що і цього його треба вчити. Слід пам'ятати, що нові слова і фрази малюк може дізнатися тільки від вас, і вимовляти захоче тільки вам. А завдання дорослих при цьому заохочувати мова дитини, радіти їй. Якщо вам не вдається пробудити в дитини інтерес до мови, то загальмується його мовленнєвий розвиток, а також розумовий розвиток. Спонукаючи дитину до мовлення потрібно постійно ставити йому запитання. Тут більше можливості для збагачення словника дітей. Дуже важливо спонукати дитину ставити запитання. Трирічній дитині читають книги. В основному це книжки, які складаються з картинок із короткими текстами. Дорослі пояснюють дитині ілюстрації, просять його показати, наприклад, де машина, де великий будинок, а де, а де маленький і т.д. Необхідно розучити з дитиною невеликий вірш, розповісти або почитати легкі для розуміння казки та оповідання. Потім малюк відтворює зміст почутого, відповідаючи на питання. Таким чином, розвивається у дитини і мова, і пам'ять.
Батьки повинні терпляче й уважно слухати дитину, допомагати йому при цьому питаннями, підказкою. Не слід спонукати дітей заучувати занадто важкі для них казки, забавлянки, скоромовки. У деяких дітей може бути занадто тихий голос. Це зазвичай спостерігається у дітей фізично ослаблених, боязких, соромливих. В такому випадку добре почати розмову з дитиною на великій відстані. Не помітно для себе малюк почне посилювати свій голос. Так само потрібно спонукати його читати вірші, розповідати казки, віддалившись в інший кінець кімнати. Але ніколи не слід спонукати говорити дитини голосно. Тільки підбадьорювання, ласкаві вмовляння приведуть до бажаного результату.
Консультацiя на тему: "Труднощi у спiлкуваннi? Допоможе гра
Розвиток мовлення дошкільнят завжди був актуальною проблемою,а нині вже варто й бити на сполох. Дедалі більше вихованців дитсадків мають труднощі у спілкуванні,пов’язані не лише з недорозвиненим мовленням,а й з невмінням здійснювати комунікацію. Чому це так?Як запобігти цим проблемам?Як допомогти малюкам iх подолати?Яка роль батьків,а що може зробити вихователь?Вважаємо,що розв’язання цих проблем криється у правильній організаціі ігрової діяльності малюків. Адже саме в ній найкраще розвиваються комунікативні здібності.
Чому малятам складно спілкуватися?Сьогодні все більше дошкільнят мають труднощі у спілкуванні. Обмежений словниковий запас,невиразне мовлення,невміння висловлювати свої думки й розуміти інших-раніше ці проблеми найчастіше діагностували у малят,які виховуються в дитячих будинках або неблагополучних сім’ях. Оскільки в дошкільний період,коли дитині конче потрібне спілкування з близькими,у цих малят воно обмежене.
Проте останнім часом несформовані мовленнєво-комунікативні вміння спостерігаються і в дітей із зовні успішних і щасливих родин. Причин може бути безліч:родові травми,ослаблене здоров’я,загалом несприятлива екологічна ситуація. Та в більшості випадків недорозвиток викликаний тим,що в таких сім’ях турботу про дитину розуміють однобоко: нагодувати-напоіти,вдягнути-взути,тобто задовольняють лише біологічні потреби малюка в іжі і теплі. А як щодо потреби у спілкуванні?Такі батьки знаходять собі виправдання-вони зайняті й не мають часу на спілкування з сином чи донькою. Натомість пропонують малюкові «безвідмовну няньку»-телевізор чи комп’ютер-нехай ,мовляв,дитина дивиться,розвивається. А от чи дає це користь?
Часто дорослі навіть не замислюються над тим,що не досить придбати для дитини багато яскравих іграшок,варто ще докласти зусиль і терпіння,щоб навчити малюка ними гратися.
Особливо це стосується дітей,які не мають товаришів для ігор. Зрозуміло,що таким товаришем для них має стати близький дорослий. Основна причина труднощів у спілкуванні – недорозвиненість емоційно-вольовоі сфери малюка. Якщо під час його спілкування з близькими людьми бракує теплого,щиросердного контакту,якщо немає спільного переживання емоційних станів у перші роки життя,в подальшому у малого виникатимуть труднощі у спілкуванні з усіма людьми,які його оточуватимуть.
У дошкільному віці спілкування – регулятор спільноі діяльності,початковий інструмент формування свідомості дитини та пізнання всього у світі. Спілкування також допомагає людині самовизначитись в своїх думках та вчинках.
Ще одна причина,через яку в дітей виникають труднощі у спілкуванні – недорозвиненість мовлення або навіть його відсутність. Це зумовлюється тим,що дорослі,самі того не розуміючи, пригнічують процес активноі мовленнєвої діяльності малюка. Вони задовольняються тим,що дитина може жестом руки, поглядом,поворотом голови, правильним виконанням вказівки дорослого показати,що розуміє його. А той,пересвідчившись,що малюк збагнув,про що йдеться, не переймається створенням ситуаціі предметноі діі.
Процес оволодіння мовленням дуже складний і потребує від малюка величезних розумових зусиль, які обов’язково треба спонукати та заохочувати. Мовлення розвивається у практичному його вживанні – у спілкуванні з іншими людьми. Водночас воно зумовлює перебудову психічних процесів, зокрема впливає на формування мислення. Як же працювати з дітьми, щоб запобігти труднощам у спілкуванні.
Любити й поважати кожну дитину. Головне,що мають знати і пам’ятати дорослі, - дітей треба любити та обов’язково поважати кожну особистість. Часто проблеми виникають саме тому,що дорослі не вміють або не хочуть зрозуміти та прийняти кожну без винятку дитину.
Гра – найприродніша рушійна сила. Перший досвід взаємодіі з дорослими та однолітками дошкільнята набувають у провідній для свого віку діяльності – ігровій.
Реальні стосунки,які виникають у процесі ігрової взаємодіі, - основа організаціі дитячого товариства. Особливість ігрової діяльності полягає у тому,що вона дає більше,порівняно з іншими видами діяльності,можливостей для орієнтування в навколишньому світі,специфічність – у тому,що іі продуктивність визначається активним функціонуванням у гравців пізнавальних процесів(пам’яті,мислення,уваги,уяви).
Саме в грі формуються вміння домовлятися,поступатися, прислухатися, вислуховувати, переконувати, пропонувати, співчувати,а отже, - спілкуватися.
Гра,яка обов’язково супроводжується спілкуванням, - найприродніша рушійна сила у реалізаціі поставленого завдання.
Учити взаємодіяти.
Ефективною інноваційною технологією,яка допоможе дитині подолати наявні труднощі у спілкуванні,щоб вона могла успішно вступити у шкільне,а потім і в доросле життя,є технологія проектування психолого-педагогічноі взаємодіі дітей та дорослих.
Плануючи освітньо-виховний процес,вихователь виходить із потреб та інтересів дітей,з урахуванням їхніх знань та вмінь. Майстерність педагога полягає у тому,щоб ідеі були представлені з подачі самих дітей,а сам педагог виступав у ролі порадника,друга,досвідченого товариша.
